взувачка

ВЗУВА́ЧКА, и, ж., розм.

Те саме, що взуття́.

До того вже допилося, що й взувачки позбулося (примовка);

Взувачки мала, постільці свинячі, щоб не шамтіло – шерстю догори (Л. Костенко);

Дебогорій геть збив ноги тісною взувачкою (Ю. Хорунжий);

Дуже цікавою на приблуді була взувачка: шкарбани так порозлазилися, що поверх них він намотав ганчір'я, перев'язавши його мотузками (В. Шкляр).