взятка
ВЗЯ́ТКА, и, ж.
Хід у картярській грі, в результаті якого гравець забирає карти, якими ходили інші гравці.
– А ти бий вишником! – кричав знову Гапці, котра намірювалася бити тузом. – Все ж хоч одна взятка буде (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- взятка — 1. хабар, хабарик, хавтура, хаптурка, галда 2. (карти) бранка Словник чужослів Павло Штепа