вибичувати

ВИ́БИЧУВАТИ, ую, уєш, док., розм.

Виїхати на гору, вибратися возом, кіньми, волами на рівне, сухе місце.

[Мартин (до Бичка):] Щоб я полових продав за півтораста? Та ви знаєте, які то воли: зо дна моря винесуть, хоч на яку гору вибичують!.. (М. Кропивницький).