вибреханий

ВИ́БРЕХАНИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до ви́брехати.

Тут і зміркував він, що всі оті Каміллині відповіді, про які Лотаріо йому переказував, вигадані й вибрехані від початку до кінця (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса);

// ви́брехано, безос. пред.

Дружина його, яскравої вроди молодиця, запевняє, що вибрехано це на Мину, не було такого, не міг він людину, хоч і крамаря, самосудом карати (О. Гончар).