виверт

ВИ́ВЕРТ, у, ч.

1. розм. Вигадливий поворот, вигин, незвичайний рух кого-, чого-небудь.

І от якийсь легенький пантерячий скік [літака], виверт якийсь ледве помітний і ввесь ваш страх.., хоробрість ота ваша наниз посунулась... (Остап Вишня);

// Дуже крутий вигин (дороги, стежки і т. ін.).

Працюючи водієм єдиної колгоспної автомашини, він виявляв чудеса винахідливості, щоб змусити цей допотопний примус на латаних колесах торохтіти по вибоїнах і вивертах пальмірівських доріг (М. Руденко);

// перен. Відхилення від чого-небудь загальновизнаного, загальноприйнятого; химера, дивацтво.

Дяк ніколи не балакає з панночками звичайно, а завжди з вивертами, з вихилясами (С. Черкасенко);

// перен. Незвичайний вираз, зворот.

І тут же чемненько вивернули [бандити] йому кишені і, не знайшовши там ні цента, вилаяли з такими нечуваними вивертами, що “пан меценас” розреготався (П. Колесник).

2. перев. мн. Прийоми, до яких удаються, щоб домогтися чого-небудь, приховати щось і т. ін.; хитрощі.

Інші теж відмовились від коньяку, не вдаючись ні до яких вивертів, прямолінійно (В. Козаченко);

Робив [Берніс] різноманітні виверти, щоб довести вину підсудних у злочинах, про які їм ніколи навіть і не снилося (C. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

3. діал. Вивертень.

Повзучі зелені поясники вилися попід ноги, плуталися поміж корінням величезних вивертів (І. Франко);

Василь ішов скоро і за хвилю опинився над глухою долиною, в котрій літом стояло озерце дощової води, лежали виверти поторощених [потрощених] бурею дерев (Б. Лепкий);

Збирали в лісі дерева, в які вдарив грім – громовиці, вивернуті бурями – виверти (з наук.-попул. літ.).

4. у знач. присл. ви́вертом. Незвичайно, неприродно вигинаючись.

А тими дорогами “морські ластівки” [дельфіни] вивертом ходять і крають їх, дороги ті, гострими хвостами своїми (Остап Вишня);

Ліва рука його звисала якось вивертом: результат поранення (О. Гуреїв).