1. Словник української мови у 20 томах

вигашувати

ВИГА́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГАСИТИ, ашу, асиш, док., що.

1. Гасити все, що горить, жевріє.

Злива майже вигасила ватру (із журн.).

2. перен. Знищувати що-небудь.

Коли сон важкий, то він вигашує навіть видіння і так глибоко занурює душу, що вона вже ніяк не може усвідомлювати себе саму (з наук. літ.);

Той тягар [сум і важка праця] вигасив у її серці всяку іскру веселості і радісного погляду на світ (І. Франко);

// Втрачати блиск, жвавість, виразність (про очі, погляд).

І він забрав його [золото], і мовчки вийшов із хати, на вікнах якої погасли місяці. Чи то вже зовсім вигасли його очі? (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигашувати — вига́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вигашувати — -ую, -уєш, недок., вигасити, -ашу, -асиш, док., перех. 1》 Гасити все, що горить, жевріє. 2》 перен. Знищувати що-небудь повністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигашувати — ВИГА́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ГАСИТИ, ашу, асиш, док., перех. 1. Гасити все, що горить, жевріє. 2. перен. Знищувати що-небудь повністю. Той тягар [сум і важка праця] вигасив у її серці всяку іскру веселості і радісного погляду на світ (Фр., II, 1950, 312). Словник української мови в 11 томах
  4. вигашувати — Вигашувати, -шую, -єш сов. в. вигасити, -шу, -сиш, гл. Гасить, тушить, потушить. Словник української мови Грінченка