вигнаний
ВИ́ГНАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до ви́гнати.
Скільки раз їх кривобока хата переховувала у собі і вигнану синами матір, пригнічену братами сестру, покинуту на світ без роду – сироту (Панас Мирний);
Як мине час, можна буде й порушити усі пункти Гадяцької умови: завести унiю, притиснути козакiв, вернути землi вигнаним католикам-панам i завести на Українi давнi польськi порядки (І. Нечуй-Левицький);
– Гяуре, вигнаний батьком! – кричав татарин. – Ти зваживсь сміятись із правої віри, із наших святих! (М. Коцюбинський);
Вигнаний, він пішов, не дуже образившись, і сказав на відході: “Я так і знав, що ви міщанка” (В. Підмогильний);
// ви́гнано, безос. пред.
На початку Національно-визвольної війни середини ХVII ст. Корсунський реєстровий полк стояв у залозі на Січі. Його було звідти вигнано, а в битві під Жовтими Водами 16 травня 1648 р. полк перейшов на бік повстанців (з наук. літ.).
2. техн. Добутий способом перегонки з якоїсь речовини (про дьоготь, спирт і т. ін.).
Вигнаний із пшениці спирт.
Значення в інших словниках
- вигнаний — ви́гнаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- вигнаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до вигнати. 2》 тех. Добутий способом перегонки з якоїсь речовини (про дьоготь, спирт і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вигнаний — ВИ́ГНАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гнати. Скільки раз їх кривобока хата переховувала у собі і вигнану синами матір, пригнічену братами сестру, покинуту на світ без роду — сироту (Мирний, І, 1954, 215); — Гяуре, вигнаний батьком!... Словник української мови в 11 томах