виграновувати

ВИГРАНО́ВУВАТИ, ую, уєш, ВИГРА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГРАНУВАТИ, ую, уєш, ВИ́ГРАНИТИ, ню, ниш, док., що.

1. Відповідно обробляючи, робити грані на поверхні твердих матеріалів (каменів, металів, скла).

Робітниця вигранює різцем деталі (з газ.);

* Образно. Я думав, що колись заволодію твоїм упертим серцем назавжди, що вигранити я його зумію, мов діаманта чистої води (С. Голованівський).

2. перен. Удосконалювати, покращувати.

Виграновувати свій талант художник розпочав ще в юнацькі роки (з газ.);

// Робити що-небудь чітким, виразним, довершеним.

Автор із захопленням ставиться до кожного вдалого слова, вислову, намагаючись вигранувати, відточити його в художньому тексті (з наук.-попул. літ.).