вигранювання
ВИГРА́НЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. вигра́нювати і вигра́нюватися.
Поет вперто і непогамовно працював над вигранюванням того, що називається творчим стилем, власним неповторним голосом (з наук. літ.);
Вигранювання діаманта.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me