1. Словник української мови у 20 томах

видавець

ВИДАВЕ́ЦЬ, вця́, ч.

Особа або установа, що видає, випускає у світ друковані твори.

Порадила їй Оксана одного видавця, про котрого знала напевно, що приймає подібні праці, як Наталчина (О. Кобилянська);

Бальзак зітхнув, безпорадно розвів руками і попросив вибачення. Йому ще треба попрацювати. Паризькі видавці вимагають (Н. Рибак);

– Може, у вас виникнуть якісь контакти з тамтешніми редакціями, видавцями? (Ю. Андрухович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видавець — видаве́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. видавець — [виедавец'] -аўц'а, ор. -аўцем, м. (на) -аўцев'і/-аўц'у, мн. -аўц'і, -аўц'іў Орфоепічний словник української мови
  3. видавець — -вця, ч. Особа чи установа, що здійснює підготовку і випуск видання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. видавець — Видаве́ць, -вця́, -вце́ві; -давці́, -вці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. видавець — ВИДАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Особа або установа, що видає, випускає у світ друковані твори. Опісля порадила їй Оксана одного видавця, про котрого знала напевно, що приймає подібні праці, як Наталчина (Коб. Словник української мови в 11 томах
  6. видавець — Видавець, -вця м. Издатель. Ном. І. Можна буде сказать видавцям наських граматок. О. 1862. І. 67. Словник української мови Грінченка