1. Словник української мови у 20 томах

видзьобувати

ВИДЗЬО́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ДЗЬОБАТИ, аю, аєш, док., що.

1. Дзьобаючи, довбаючи дзьобом (про птахів), витягати, виймати що-небудь звідкись.

– Невже ж се не гріх, коли ти по полю літаєш, і зерно з поля свіжопосіяне видзьобуєш, і пшеницю з колосся п'єш? (І. Франко);

Злодійкуваті горобці внадились видзьобувати насіння [із соняшника] (О. Донченко);

Хведот не дармує, навіть і його заставляють пильнувати отам грядки, щоб ворони сіянки не видзьобали (У. Самчук).

2. Дзьобаючи, збираючи дзьобом, з'їдати все.

Одчайдушна зграя голубів весело видзьобувала всюди натрушене житнє та пшеничне збіжжя (О. Ільченко);

По подвір'ю снували кури, видзьобуючи щось в шпориші (А. Іщук);

Мовчки пройшли через сад, у якому шумливими зграйками пурхали горобці та шпаки, видзьобуючи перестиглі, аж чорні, вишні (Є. Доломан).

3. Дзьобаючи, довбаючи дзьобом, робити отвір, заглибину в чому-небудь.

Ґава теж розуміє смак і видзьобує в кавуні дірку (О. Копиленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видзьобувати — видзьо́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. видзьобувати — -ує, недок., видзьобати, -ає, док., перех. 1》 Дзьобаючи, довбаючи дзьобом, витягати, виймати що-небудь звідкись. 2》 Дзьобаючи, збираючи дзьобом, з'їдати все. 3》 Дзьобаючи, довбаючи дзьобом, робити отвір, заглибину в чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. видзьобувати — видзьобувати ретельно, скрупульозно вибирати, вишуковувати (ср, ст): Редагування – така невдячна справа, правиш, видзьобуєш помилки інших, а на щось своє зовсім не залишається часу (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. видзьобувати — див. клювати Словник синонімів Вусика
  5. видзьобувати — Видзьо́бувати, -бую, -буєш; ви́дзьобати, -баю, -баєш і видзю́бувати, ви́дзюбати Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. видзьобувати — ВИДЗЬО́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ДЗЬОБАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Дзьобаючи, довбаючи дзьобом, витягати, виймати що-небудь звідкись. — Невже ж се не гріх, коли ти по полю літаєш і зерно з поля, свіжо посіяне, видзьобуєш і пшеницю з колосся п’єш? (Фр. Словник української мови в 11 томах
  7. видзьобувати — Видзьобувати, -бую, -єш сов. в. видзьобати, -баю, -єш, гл. Выклевывать, выклевать. Уман. І. 120. Словник української мови Грінченка