1. Словник української мови у 20 томах

видимо

ВИ́ДИ́МО.

1. Присл. до ви́ди́мий.

Поправляюсь я тут видимо, товщаю в очах (Леся Українка);

Це був дуже старий чоловік, сухий – засушений літами, але ще видимо бадьорий і сильний (М. Грушевський).

2. у знач. вставн. сл. Уживається у знач., близькому до очевидно, напевно.

Антін задумавсь. Видимо, він силкувавсь щось пригадати (М. Коцюбинський);

Лука, видимо, не поспішався та все говорив до Марка ласкаво й запобігливо (І. Микитенко);

У неї не раз починав боліти її єдиний зуб, що лишився, видимо, якраз для муки (Г. Колісник).

◇ (1) Ви́ди́мо і неви́ди́мо – дуже багато.

Пішло поколінь в тебе [в землю] видимо і невидимо (Б. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видимо — ви́ди́мо 1 прислівник незмінювана словникова одиниця ви́ди́мо 2 вставне слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. видимо — 1》 Присл. до видимий. 2》 у знач. вставн. сл. Уживається у знач., близькому до очевидно, напевно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. видимо — див. видно Словник чужослів Павло Штепа
  4. видимо — див. очевидно Словник синонімів Вусика
  5. видимо — ви́димо і неви́димо. Дуже багато. Але пішло поколінь в тебе (в землю) видимо і невидимо (Б. Олійник). Фразеологічний словник української мови
  6. видимо — ВИ́ДИ́МО. 1. Присл. до ви́ди́мий. Поправляюсь я тут видимо, товщаю в очах (Л. Укр., V, 1956, 400); Входить видимо збуджений Варпеховський і з місця кидається тиснути руки Мелешкові (Коч., II, 1956, 502). 2. у знач. вставн. сл. Уживається у знач. Словник української мови в 11 томах
  7. видимо — Видимо нар. 1) Явно; очевидно. Видимо смерть зближалась. Св. Л. 97. 2) Конечно, разумѣется. Видимо, — він узяв, — хто ж іще? Зміев. у. Словник української мови Грінченка