видовженість

ВИ́ДОВЖЕНІСТЬ, ності, ж.

Властивість за знач. ви́довжений 2.

Обличчя в неї – з видовженістю і запалими щоками; з надто звуженими, супроти звичайного, обрисами нижніх повік (В. Барка);

Потилиця [у Павла] підстрижена так високо, що це підкреслювало видовженість черепа (М. Руденко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me