видряпаний

ВИ́ДРЯПАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ви́дряпати.

Грубо видряпаний в глиняній стіні хрест з написом, зроблений ним [монахом], служив по нім [ньому] пам'яткою (М. Грушевський);

Тим часом стали надходити відповіді на його грамоти. Найперше від Судислава. Прислав бересту з видряпаними костяним писалом кривулями (П. Загребельний);

// ви́дряпано, безос. пред.

Дряпанкою називають крашанку, на якій орнамент видряпано голкою або металевим стрижнем (з навч. літ.).

2. у знач. прикм. Зроблений видряпуванням.

Щоб витравити якийсь візерунок, майстер покривав метал особливою мастикою, на якій видряпував голкою малюнок і заливав заглибини кислотою. Кислота роз'їдала метал, залишаючи видряпаний візерунок (з наук. літ.).