видужалий
ВИ́ДУЖАЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до ви́дужати.
Був ще не зовсім видужалий, щоб міг як слід справлятися з працею (У. Самчук);
// у знач. ім. ви́дужалий, лого, ч.; ви́дужала, лої, ж. Той (та), хто видужав.
Відомо з давніх-давен, що видужалі, залишаючись зобов'язаними своїм здоров'ям лікареві, завжди намагаються піднести своєму цілителеві якийсь подарунок (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me