1. Словник української мови у 20 томах

вижинати

ВИЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЖАТИ, жну, жнеш, док., що.

Жнучи, зрізувати все де-небудь; закінчувати щось жати.

В кінці літа там [у яру] рвали ожину – сині з сивиною ягоди, весною вижинали осоку та молодий очерет для худоби (А. Іщук);

– Вижнемо ярину, то, може, й підемо в гості (І. Нечуй-Левицький);

Гуркотять в степах комбайни, – наших нив не вижне серп! (Н. Забіла).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вижинати — вижина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вижинати — -аю, -аєш, недок., вижати, -жну, -жнеш, док., перех. Жнучи, зрізувати все де-небудь; закінчувати щось жати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вижинати — Вижина́ти, -на́ю, -на́єш; ви́жати, ви́жну, -неш, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вижинати — ВИЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЖАТИ, жну, жнеш, док., перех. Жнучи, зрізувати все де-небудь; закінчувати щось жати. В кінці літа там [у яру] рвали ожину — сині з сивиною ягоди, весною вижинали осоку та молодий очерет для худоби (Іщук, Вербівчани... Словник української мови в 11 томах
  5. вижинати — Вижина́ти, -на́ю, -єш сов. в. вижати, -жну, -неш, гл. Сжинать, сжать. Ой тоді я снопи зв'яжу, як житечко вижну. Грин. III. 198. Словник української мови Грінченка