визбирувати

ВИЗБИ́РУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗБИРАТИ, аю, аєш, док., що.

1. Збирати що-небудь старанно, намагаючись нічого не лишити.

Хлопчики й дівчатка йшли широкою ланкою, визбируючи в пляшки коваликів (О. Донченко);

Мама визбирувала .. квіти, а я приглядався до ховрашиних нірок (Ю. Збанацький);

– Постривайте, ще визбираю маленькі гарбузці, щоб додому не везти (І. Нечуй-Левицький);

Причеплені до дишла коні витягали довгі, худі шиї, щоби визбирати останні стебла розсипаного по землі сіна (Н. Кобринська).

2. перен. Шукаючи, виявляючи, записувати або запам'ятовувати певні дані, матеріали і т. ін.

Думи визбирую, мов зерна (В. Стус);

Все нам випоминають, всі наші злодіяння. Де, що, коли і скільки – визбирують до крихт (Л. Костенко);

Петро пальцями прочесав густе волосся і оглянувся на вікно. Тому, що діялося в цю мить на толоці, не було найменшого діла до всього того, що він з такою ретельністю визбирував по книгах, вивчав ув академії (Г. Колісник).

◇ (1) І зу́би ви́збираєш <�І зубі́в не ви́збираєш> перев. зі сл. дати, грубо – уживається як погроза кому-небудь дуже боляче, відчутно побити за щось.

– Цить! А то як візьму кочергу, то й зуби визбираєш, – крикнула Кайдашиха й скочила з місця (І. Нечуй-Левицький);

– Ти що? – аж підвівся з стільця земський. – П'яний приїхав. Я такого дам тобі агітатора, що й зубів не визбираєш (М. Стельмах).