1. Словник української мови у 20 томах

визволителька

ВИЗВОЛИ́ТЕЛЬКА, и, ж.

Жін. до визволи́тель.

Так ось який він, боєць армії-визволительки (О. Гончар);

Довго Тарас мовчав. Не міг же він сказати, що вже самі ці стіни – благо, яким він снив не рік, не два за Каспієм, що домоглася для нього їх його свята заступниця і визволителька Анастасія Іванівна Толстая... (Василь Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визволителька — визволи́телька іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. визволителька — -и. Жін. до визволитель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. визволителька — див. смерть Словник синонімів Вусика
  4. визволителька — Визволи́телька, -льки, -льці; -тельки, -тельок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. визволителька — ВИЗВОЛИ́ТЕЛЬКА, и, ж. Жін. до визволи́тель. З величезною радістю зустріли трудящі Західної України і Західної Білорусії свою визволительку — Червону Армію (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 71). Словник української мови в 11 томах