визиркувати

ВИЗИ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗИРКНУТИ, ну, неш, док., розм.

Те саме, що вигляда́ти¹.

– Зінаїдо Петрівно, я не в школі, я тут, – весело визиркує із-за плеча Берестецького Марися Павлівна (О. Гончар);

Коли злива минула, визиркнуло сонечко, і на тлі чорних хмар утворилася неймовірної краси веселка (із журн.).