визолений
ВИ́ЗОЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́золити 3.
Любава витягла з жлукта ще гарячі, добре визолені сорочки та спідниці (В. Малик);
Він дихав солодом цієї подушки у визоленій і накрохмаленій пошивці, і м'язи його тіла з насолодою розслаблювалися (Б. Харчук);
* Образно. Серед натовпу жінок, які в розпачі вже не дбали про те, щоб закривати визолені тривогою обличчя, стояв сивобородий чоловік у білій чалмі і сірому бурнусі (Р. Іваничук);
// ви́золено, безос. пред.
Постільну білизну було добре визолено, виполощено, надималася вона вітром, немов білі вітрила (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me