виказаний

ВИ́КАЗАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́казати.

Знов недовір'я – недовір'я, так грубо, так одверто виказане йому (О. Гончар);

Ураз страшна завія здогадів, минувшини та сьогодення (і отой вечір, коли Стах перестрів її в лузі з непочатою водою, і його виказані слова, й невиказані болі, і дзвіниця, і вчорашнє лихо) увірвалися в її душу (М. Стельмах);

Довід був поважний, ще й виказаний спокійно, переконливо, безстрашно (Ю. Мушкетик);

// ви́казано, безос. пред.

Він у голуба стріляв, та випадково попав у чоловіка... Знаю про це так, як і про те, як на нього виказано... (М. Куліш).