виканючений
ВИ́КАНЮЧЕНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до ви́канючити.
Христинин кабінет став підсобкою, у якій ділили продуктовий пайок, виканючений у директора міськторгу для всієї редакції (із журн.);
// ви́канючено, безос. пред.
Зрештою в батька було виканючено новенький мотоцикл “Ява” (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me