1. Словник української мови у 20 томах

виклинати

ВИКЛИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́КЛЯСТИ, яну, янеш і лену, ленеш, док., кого, що, діал.

Проклинати.

[Матрона:] Не хочу, щоби люди нас виклинали... (І. Франко);

Коли я заявила, що їду до Торонта [Торонто], мама мало мене не викляла... (У. Самчук);

Перший пароплав, який борознив води Ла-Маншу, в деяких каплицях викляли (із журн.);

За переступи хіба що викленуть і відлучать од церкви, але то крайній захід (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виклинати — виклина́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. виклинати — -аю, -аєш, недок., перех. діал. Проклинати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виклинати — ПРОКЛИНА́ТИ (піддавати прокляттю когось), КЛЯСТИ́, ЗАКЛИНА́ТИ, ВИКЛИНА́ТИ діал., СКЛИНА́ТИ діал. — Док.: проклясти́, заклясти́. Його жінка кляла-проклинала: "Бодай тебе, козаче-сіромахо, Побило в чистому полі" (дума)... Словник синонімів української мови
  4. виклинати — ВИКЛИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. діал. Проклинати. [Матрона:] Не хочу, щоби люди нас виклинали.. (Фр., IX, 1952, 412). Словник української мови в 11 томах