1. Словник української мови у 20 томах

викот

ВИ́КОТ, у, ч.

Виріз на одязі для шиї.

Пишна, заспана, стояла поруч матері Галька: вона вийшла без спідниці, в одній куценькій сорочині з великим викотом на грудях (Г. Косинка);

Жіночі сорочки Лівобережжя не мали коміра, а викот горловини обшивався тасьмою або вузькою смужкою полотна (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викот — ви́кот іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. викот — -у, ч. Виріз на одязі для шиї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викот — ВИ́РІЗ (виїмка для голови, шиї на одягу), ВИ́КОТ, ПА́ЗУХА (в сорочці); ДЕКОЛЬТЕ́ (в жіночому одязі). Він одягнув плащ — круглу пелерину з вирізом для голови (О. Словник синонімів української мови
  4. викот — ВИ́КОТ, у, ч. Виріз на одязі для шиї. Пишна, заспана, стояла поруч матері Галька: вона вийшла без спідниці, в одній куценькій сорочині з великим викотом на грудях (Кос., Новели, 181). Словник української мови в 11 томах
  5. викот — Ви́кот, -ту м. Вырѣзка, выемка (для воротника напр., въ одеждѣ). Аф. 330. Словник української мови Грінченка