1. Словник української мови у 20 томах

викроювати

ВИКРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́КРОЇТИ, ою, оїш, док., що.

1. Вирізувати з якого-небудь матеріалу окремі частини певної форми і розміру для пошиття одягу, взуття і т. ін.

Закаблуки в чоботах викроювали окремо і пришивали до халяв (з наук. літ.);

– Ти вже щось занадто мале викроїла, ще, гляди, не налізе (Леся Українка).

2. перен., розм. Виділяти з труднощами що-небудь для якоїсь мети.

Вся його розвага була в більярді, для чого він викроював трохи часу (А. Хижняк);

– Звідки ж ви візьмете штатну одиницю? – серйозно, діловито запитав Турбай. – Викроїмо, – підбадьорений розмовою, відповів Кузь (М. Руденко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викроювати — викро́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. викроювати — -юю, -юєш, недок., викроїти, -ою, -оїш, док., перех. 1》 Вирізувати з якого-небудь матеріалу окремі частини певної форми і розміру для пошиття одягу, взуття і т. ін. 2》 перен., розм. Виділяти з труднощами що-небудь для якоїсь мети. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викроювати — див. різати Словник синонімів Вусика
  4. викроювати — КРО́ЇТИ (розрізати тканину, шкіру тощо на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття тощо), РОЗКРО́ЮВАТИ, КРА́ЯТИ розм.; ВИКРО́ЮВАТИ (вирізати з тканини, шкіри такі частини). — Док.: покро́їти, розкро́їти, покра́яти, ви́кроїти. Словник синонімів української мови
  5. викроювати — ВИКРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́КРОЇТИ, ою, оїш, док., перех. 1. Вирізувати з якого-небудь матеріалу окремі частини певної форми і розміру для пошиття одягу, взуття і т. ін. — А знаєш, ти вже щось занадто мале викроїла, ще гляди, не налізе (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах