1. Словник української мови у 20 томах

викупник

ВИКУПНИ́К, а́, ч., заст.

Той, хто викуповує кого-, що-небудь.

Коли збідніє твій брат і продасть із своєї посілості, то прийде викупник його, близький йому, і викупить продаж брата свого (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викупник — викупни́к іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. викупник — -а, ч., заст. Той, хто викупляє що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викупник — ВИКУПНИ́К, а́, ч., заст. Той, хто викупляє що-небудь. Словник української мови в 11 томах