1. Словник української мови у 20 томах

викінчувати

ВИКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КІНЧИТИ, чу, чиш, док., що.

Обробляючи, відшліфовуючи і т. ін., завершувати, закінчувати що-небудь.

Вчора сиділа я до пізньої ночі, викінчувала якесь шитво (О. Кобилянська);

Дві частини [“Повії”] ніяк не діждуться ні доброї години, ні зайвого часу, щоб їх викінчити (Панас Мирний);

Цей словник почали укладати ще в часи журналу “Основа”, та зробити, викінчити його змогла тільки сильна, посидюща особистість, якою і був Борис Грінченко (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викінчувати — викі́нчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. викінчувати — Докінчувати, ЗАКІНЧУВАТИ; (житло) наводити блиск, декорувати. Словник синонімів Караванського
  3. викінчувати — -ую, -уєш, недок., викінчити, -чу, -чиш, док., перех. Обробляючи, відшліфовуючи і т. ін., завершувати, закінчувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. викінчувати — див. закінчувати Словник синонімів Вусика
  5. викінчувати — ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок. Словник синонімів української мови
  6. викінчувати — Викі́нчувати, -чую, -чуєш, -чує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. викінчувати — ВИКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КІНЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Обробляючи, відшліфовуючи і т. ін., завершувати, закінчувати що-небудь. Вчора сиділа я до пізньої ночі, викінчувала якесь шитво (Коб. Словник української мови в 11 томах
  8. викінчувати — Викінчувати, -чую, -єш сов. в. викінчити, -чу, -чиш, гл. Оканчивать, окончить, закончить. Викінчити роботу. Вх. Уг. 230. Словник української мови Грінченка