1. Словник української мови у 20 томах

вилога

ВИЛО́ГА, и, ж.

Відвернутий край на грудях або рукавах одягу.

Все гладив [піп] фіолетові вилоги широких рукавів (М. Коцюбинський);

На Лівобережжі свити не мають оздоб.., лише іноді трапляється обшивка вузенькою шкіряною стрічкою та ще вилоги на рукавах (О. Воропай);

За пролиту кров на Маківці сам голова Кирило Трильовський почепив на вилозі коміра зірку хорунжого із плетеної срібної нитки (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилога — вило́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вилога — -и, ж. Відвернутий і випрасуваний край на грудях або рукавах одягу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилога — ЗАКО́Т (відігнутий, закочений назовні край одягу, убрання, взуття), ВІДВОРО́Т (ВІДВОРІ́Т) рідко; ВИЛО́ГА (на грудях, рукавах); ЛА́ЦКАН (на грудях); ЗАКАРВА́Ш розм., ЗАКАВРА́Ш діал. (перев. на рукавах); МАНЖЕ́ТА (перев. на холошах). Словник синонімів української мови
  4. вилога — ВИЛО́ГА, и, ж. Відвернутий і випрасуваний край на грудях або рукавах одягу. Все гладив [піп] фіолетові вилоги широких рукавів (Коцюб., II, 1955, 377); Погляд мій в час нашої розмови раз у раз мимоволі вертався до золотої зірки на вилозі його піджака (Смолич, День.., 1950, 9). Словник української мови в 11 томах
  5. вилога — Вилога, -ги ж. Родъ отворота спереди на груди въ сермягѣ или кафтанѣ. Гол. Од 23, 55. Чуб. VII. 420, 421. Сукмана з суконними вилогами. Гол. ум. виложка. Словник української мови Грінченка