1. Словник української мови у 20 томах

вилом

ВИ́ЛОМ, у, ч.

Виламаний у чому-небудь отвір або заглибина.

Умощує [Амфіон] те каміння, сполучує його і виводить мур, залатуючи виломи, виповнюючи прогалини (Леся Українка);

Селяни .. з великим криком кинулися під замкову браму.., старалися приставити драбини й дрючками робити вилом у мурі (І. Крип'якевич);

Він знає кожну скелю, горб і вилом Укритої чагарником гряди (М. Бажан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилом — ви́лом іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вилом — -у, ч. Виламаний у чому-небудь отвір або заглибина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилом — див. лаз; отвір Словник синонімів Вусика
  4. вилом — О́ТВІР (пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному), ДІРА́, ДІ́РКА, ЛЮК (звичайно із заслонкою); ЖЕРЛО́ (вузьке і глибоке); ПРО́ДУХ, ВІДТУ́ЛИНА розм., ПРОДУ́ХВИНА розм., ПРОДУ́ХОВИНА розм., ПРОДУ́ХА рідше; ПА́ЩА (темне, зяюче); ПРО́ЙМА буд. Словник синонімів української мови
  5. вилом — ВИ́ЛОМ, у, ч. Виламаний у чому-небудь отвір або заглибина. Умощує [Амфіон] те каміння, сполучує його і виводить мур, залатуючи виломи, виповнюючи прогалини (Л. Укр., І, 1951, 445); Він знає кожну скелю, горб і вилом Укритої чагарником гряди (Бажан, Вибр., 1940, 173). Словник української мови в 11 томах