1. Словник української мови у 20 томах

виломлений

ВИ́ЛОМЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́ломити.

Скинув [Андрій] черевика, одслонив стельку і вклав під неї виломлений шмат, а тоді припасував стельку й взувся (І. Багряний);

Аби підігнати неслухняних кіз, Іванко замахнувся на них галузкою, потай виломленою з дядькового горішника (із журн.);

* Образно. Покоління – категорія конкретного історичного чину. Виломлена з індивідуального історичного контексту, вона перетворюється на вихолощену форму позначення елементарного вікового поділу і не має ніякого смислового навантаження (з наук. літ.);

// ви́ломлено, безос. пред.

Десятки неповторних храмів Волині було піддано небаченому вандалізму – виломлено вікна, двері, розбито іконостаси (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виломлений — ви́ломлений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. виломлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виломити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виломлений — ВИ́ЛОМЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́ломити. Словник української мови в 11 томах