вилузувати
ВИЛУ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛУЗАТИ, аю, аєш, док., що.
1. Очищаючи від твердої шкаралупи, оболонки, виймати (насіння, горіхи і т. ін.).
Кухарчук вилузував волоські горіхи для торта (із журн.).
2. Лузаючи, з'їдати все або певну кількість чого-небудь.
А це хто вилузав соняшник? Я собі поклала (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вилузувати — вилу́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вилузувати — -ую, -уєш, недок., вилузати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Очищаючи від твердої шкаралупи, оболонки, виймати (насіння, горіхи і т. ін.). 2》 Лузаючи, з'їдати все. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вилузувати — ЛУ́ЩИТИ (обчищати від шкаралупи, лузги, лушпини тощо), ЗЛУ́ЩУВАТИ, ОБЛУ́ЩУВАТИ, ВИЛУ́ЩУВАТИ, ЛУЗА́ТИ, ТЕРЕБИ́ТИ, ВИЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЩУВАТИ, РОЗЛУ́СКУВАТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБДИРА́ТИ (картоплю від лушпини, яйце від шкаралупи тощо). Словник синонімів української мови
- вилузувати — ВИЛУ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛУЗАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Очищаючи від твердої шкаралупи, оболонки, виймати (насіння, горіхи і т. ін.). 2. Лузаючи, з’їдати все. А це хто вилузав соняшник? Я собі поклала (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах