виліт

ВИ́ЛІТ, льоту, ч.

1. Дія за знач. виліта́ти 1.

[Хоменко:] Треба посіяти просо в таку пору, щоб воно встигло зацвісти до першого вильоту комарика (З. Мороз);

Федотов цілком виразно уявляв собі, як в його полку пілоти готуються до вильоту (Н. Рибак).

2. Підняття літака в повітря і його політ із певною метою.

Робота пілота на фронті виміряється кількістю бойових вильотів (С. Скляренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виліт — виліт вулиці (337)<�пол. wylot ulicy — ріг вулиці; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. виліт — ви́літ іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. виліт — -льоту, ч. 1》 Дія за знач. вилітати 1). 2》 Одноразовий політ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виліт — ви́літ: ◊ на ви́льоті наприкінці вулиці (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. виліт — Ви́літ, -лету; ви́лети, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. виліт — ВИ́ЛІТ, льоту, ч. 1. Дія за знач. виліта́ти 1. [Хоменко:] Треба посіяти просо в таку пору, щоб воно встигло зацвісти до першого вильоту комарика (Мороз, П’єси, 1959, 185); Федотов цілком виразно уявляв собі... Словник української мови в 11 томах
  7. виліт — Ви́літ, -ту м. 1) Вылетъ. 2) Отлетъ. Соколонько та на вилеті, козаченько та на виїзді. Мет. 179. Словник української мови Грінченка