вимазувати

ВИМА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МАЗАТИ, ажу, ажеш; наказ. сп. ви́маж, ви́мажте; док.

1. кого, що. Мажучи, вкривати кого-небудь або що-небудь напіврідкою або рідкою речовиною, маззю і т. ін.

Зоя з Сандою вимазували хату, прали, білили (О. Кобилянська);

Призьбу вимазувала [мати] жовтою глиною (В. Гжицький);

Вона [лисичка] взяла, вимазала голову в тісто – та в поле (з казки);

[Бабуся:] Поспішайте, посуд мийте, Гарно вимажіть [вимажте] долівку (О. Олесь).

2. що і без прям. дод. Мажучи чим-небудь, вибирати залишки якоїсь напіврідкої або рідкої речовини, мазі і т. ін.

Вона [Клара] витрушує хліб на Йозефову тарілку, так само, як він, пальцем вимазує з шухлядки всі рештки, обсмоктує палець і з тарілкою біжить у сад – вона не хоче, щоб на неї дивились (В. Винниченко);

Потім останнім [вареником], що залишився, вимазав у мисочці і з'їв (А. Головко);

// розм. Мажучи, витрачати таку речовину.

Коли введена в оману жінка вимазала на обличчя увесь крем, а обіцяного результату не отримала, вона звернулася зі скаргою до Спілки споживачів (з Інтернету).

3. кого, що, розм. Забруднювати кого-, що-небудь чимось.

Всі руки й навіть лице вимазував [Валентин Модестович] чорнилом (Ю. Шовкопляс);

Штани на колінах він вимазав у фарбу (С. Чорнобривець).

4. кого, що, рідко. Викреслювати з написаного.

А ви її [дитину] зо спису [списку] вимажіть [вимажте] (І. Франко);

І знов поставив я червоним олівцем хрестик в календарі, вимазавши минулий день (М. Коцюбинський).