1. Словник української мови у 20 томах

вимовлений

ВИ́МОВЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́мовити.

Йому аж подобалось питання, так прямо вимовлене жіночими устами (Панас Мирний);

Хлопець відігнав те непрохане чуття [тривоги], насолоджуючись безжурним настроєм, красою партнерки, не вимовленими, не проявленими ще мріями й сподіваннями (О. Бердник);

Ізольовано вимовлений звук має три фази артикуляції, а саме: початок (екскурсія, приступ, вхід), середина (витримка) і кінець (рекурсія, відступ, вихід) (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимовлений — ви́мовлений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вимовлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вимовити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимовлений — ВИ́МОВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мовити. Йому аж подобалось питання, так прямо вимовлене жіночими устами (Мирний, II, 1954, 169); Почувши вимовлене слово, На нього глянув хтось з юрби (Бажан, Роки, 1957, 242). Словник української мови в 11 томах