винародовлюватися

ВИНАРОДО́ВЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИ́НАРОДОВИТИСЯ, влюся, вишся, док., книжн.

Позбавлятися характерних національних ознак, прикмет.

Люде [люди], яких змалечку одсилано, бувало, за кордон або в столиці, справді винародовлювались, одбивались од колориту свого рідного життя (Л. Старицька-Черняхівська);

Мова – це основа національного виховання нашої молоді, без мови молодь буде винародовлюватися (з публіц. літ.);

Іван Огієнко закликав: “Бережи [все своє рідне], щоб не винародовитися, щоб не забути народу, з якого ти вийшов” (з публіц. літ.);

Друга світова війна пройшла українською землею, вибивши кілька мільйонів людей і вихлюпнувши одних українців вигнанцями на захід, других – бранцями на табірний схід, а третіх лишила, щоб винародовились на “нашій, не своїй землі” (із журн.).