1. Словник української мови у 20 томах

винищування

ВИНИ́ЩУВАННЯ, я. с.

Дія за знач. вини́щувати.

Руднєв щоночі виводив своїх “ястребків” [винищувачів] за місто на винищування німецьких диверсантів (П. Воронько);

Шотландські екологи намагаються врятувати тюленів від винищування (із журн.);

Масове винищування шкідників.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винищування — вини́щування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. винищування — -я, с. Дія за знач. винищувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. винищування — ЛІКВІДА́ЦІЯ (припинення існування кого-, чого-небудь), ЗНИ́ЩЕННЯ, ЗНИ́ЩУВАННЯ, НИ́ЩЕННЯ, ВИ́НИЩЕННЯ, ВИНИ́ЩУВАННЯ, РУЙНУВА́ННЯ. У Яновського після ліквідації Січі не лишилось ніяких офіційних паперів (С. Словник синонімів української мови
  4. винищування — Вини́щування, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. винищування — ВИНИ́ЩУВАННЯ, я. с. Дія за знач. вини́щувати. Руднєв щоночі виводив своїх "істребків" за місто на винищування німецьких диверсантів (Воронько, Партиз. генерал, 1946, 4). Словник української мови в 11 томах