випалювати

ВИПА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВИ́ПАЛИТИ, лю, лиш, док., що.

1. Палячи, знищувати все де-небудь.

Тільки-но розмінували поле, а вже Катерина та її подруги боронами, граблями зволікали бур'яни, випалювали, очищали поле для тракторів (К. Гордієнко);

Лісу навкруги тут не було, його давно колись випалили (А. Хижняк);

// Дуже висушуючи, знищувати (про рослинність).

Тут [у Ялті] на осінь гори починають зеленіти, бо сонце вже не так їх випалює (Леся Українка);

Літом пекучі вітри й сонце випалюють все навкруги (В. Кучер).

2. Палити до кінця, витрачати повністю.

Він брав цигарку за цигаркою, випалював її до краю і клав у попільничку (Г. Епік);

Ми, перепочивши годинку та випаливши по цигарці, знову посунули вперед (Олесь Досвітній).

3. Наносити розжареним предметом знак, зображення на що-небудь.

Тавро з шкварчанням випалювало на шкірі глибоку рану, яка вже ніколи не зійде з обличчя (З. Тулуб);

Народні митці випалюють різноманітні візерунки на дерев'яних предметах (з газ.).

4. Піддаючи дії вогню, надавати міцності якому-небудь предметові.

Зранку був він .. за Ворсклою, де цеглярі випалювали цеглу (З. Тулуб);

Гончар випалив і новий товар – біленькі ізолятори для стовпів (Ю. Яновський).

5. Одержувати якусь речовину, спалюючи що-небудь.

Те вугля [вугілля] він сам випалював за хатами в ямі, що й досі називається вугляркою (І. Франко);

З пнів та коріння .. випалював [Шембек] поташ і скипидар (Ю. Смолич);

– Цю красу нищить на вогні поміщик-дикун Коростишев. Він з мармуру випалює вапно! (М. Стельмах).

ВИПА́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., ВИ́ПАЛИТИ, лю, лиш, док.

1. Робити постріл; вистрелювати.

Вихилить [чоловік] півголови з-за вугла муру, в одній секунді націлить і випалить (І. Франко);

Тарас приклав до плеча гвинтівку і випалив угору (І. Микитенко).

2. що і без прям. дод., перен. Несподівано і швидко говорити щось.

Набираю в груди повітря і випалюю раптом: – Я викрав вас з дому й везу до вінця (М. Коцюбинський);

– Женись, а на чужу жінку не дивись, – випалює він під загальний регіт (М. Зарудний);

Можеш собі уявити, що зо мною сталось, як він випалив це до мене (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випалювати — випа́лювати 1 дієслово недоконаного виду палячи, знищувати все випа́лювати 2 дієслово недоконаного виду робити постріл, вистрелювати Орфографічний словник української мови
  2. випалювати — Палити; (сонцем) знищувати; (тавро) випікати; (з кріса) вистрелювати; (новину) сказати одним духом. Словник синонімів Караванського
  3. випалювати — I -юю, -юєш, недок., випалити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Палячи, знищувати все де-небудь. || Дуже висушуючи, знищувати (про рослинність). 2》 Палити до кінця, витрачати повністю. 3》 Наносити розжареним предметом знак, зображення на що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. випалювати — див. нищити Словник синонімів Вусика
  5. випалювати — ВИПА́ЛЮВАТИ (про цигарку, тютюн і т. ін. — палити до кінця; палячи, витрачати цілком), ВИКУ́РЮВАТИ, СКУ́РЮВАТИ, ВИСМА́ЛЮВАТИ розм. — Док.: ви́палити, ви́курити, скури́ти, ви́смалити. Словник синонімів української мови
  6. випалювати — ВИПА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВИ́ПАЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Палячи, знищувати все де-небудь. Тільки-но розмінували поле, а вже Катерина та її подруги боронами, граблями зволікали бур’яни, випалювали, очищали поле для тракторів (Горд., Цвіти.. Словник української мови в 11 томах
  7. випалювати — Випалювати, -люю, -єш сов. в. випалити, -лю, -лиш, гл. Г) Выжигать, выжечь. А винограду нащо стілько випалив? Рудч. Ск. І. 94. 2) Стрѣлять, выстрѣлить, выпалить, дать залпъ. Випалив, і лях схилився набік. Стор. МПр. 131. Словник української мови Грінченка