випаровувач
ВИПАРО́ВУВАЧ, а, ч.
Те саме, що випарни́к.
За допомогою випаровувача в умовах невагомості і забортного вакууму методом термічного випаровування і конденсації речовин наносились тонкошарові металічні покриття на зразки з конструкційних матеріалів (з наук.-техн. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me