1. Словник української мови у 20 томах

виполотий

ВИ́ПОЛОТИЙ, ВИ́ПОЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́полоти.

Через деякий час поїхав чоловік знову на свою ниву. Приїхав, дивиться, просо виполене і вже високе виросло (з казки);

Рушником простяглася чорна виполота полоса [смуга] (І. Нечуй-Левицький);

Щоб якось відвернути увагу домашніх, вона з оберемком березки для теляти, виполотої тільки що наспіх, між корчами картоплі, сміливо йшла на подвір'я (А. Іщук);

Сухо шаруділо обабіч дороги кучеряве колюче терно; не виполене людськими дбайливими руками, воно тепер буйно розрослося, покриваючи лишаями осиротілі поля (М. Стельмах);

// ви́полото, ви́полено, безос. пред.

В тім подвір'ї було винищено дерева й будь-які кущики і навіть виполото траву (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виполотий — ви́полотий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. виполотий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виполоти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виполотий — ВИ́ПОЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́полоти. За ним [зеленим бадиллям] рушником простяглася чорна виполота полоса (Н.-Лев., І, 1956, 83); Щоб якось відвернути увагу домашніх, вона [Оксана] з оберемком березки для теляти... Словник української мови в 11 томах