випоминати

ВИПОМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що і без прям. дод., розм.

Дорікати кому-небудь.

А в багача чорні очі, високі пороги, Буде мені випоминати воли та й корови (з народної пісні);

[Жандарм:] Мені, може, дехто більше зробив злого, а я нікому не випоминаю (І. Франко);

А мати знала. Мати все вже знала. Снує чутки нещастя, як павук. Не дорікала, не випоминала, а тільки все їй падало із рук (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випоминати — випомина́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. випоминати — -аю, -аєш, недок., діал. 1》 Нагадувати. 2》 Дорікати кому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випоминати — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
  4. випоминати — Випомина́ти, -на́ю, -єш гл. Дѣлать наставленія, напоминанія. Батенько дає, ще й випоминає. Грин. ІІІ. 524. Словник української мови Грінченка
  5. випоминати — Докоряти, дорікати [VII] Словник з творів Івана Франка
  6. випоминати — ВИПОМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. 1. Нагадувати. 2. Дорікати кому-небудь. [Жандарм:] Мені, може, дехто більше зробив злого, а я нікому не випоминаю (Фр., IX, 1952, 127). Словник української мови в 11 томах