випороток
ВИ́ПОРОТОК, тка, ч.
1. Недоношене маля, вийняте з тіла убитої або загиблої тварини.
Досвідом вигодовування недоношених тварин та випоротків володіє далеко не кожен ветеринар (із журн.);
// Хутро цього маляти.
Греблю поважно пройшов у черкасиновій чумарці і смушевій, з випоротків, шапці Терентій Плачинда (М. Стельмах);
Випоротки використовують на пошиття переважно головних уборів для дорослих та дітей (із журн.).
2. перен., зневажл. Те саме, що недоно́сок 2.
– Злодії, випоротки зінські, я вас провчу, як чесних людей турбувати! Доволі крові людської напились, гетьте! (Б. Лепкий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- випороток — ви́пороток 1 іменник чоловічого роду, істота недоношене маля тварини ви́пороток 2 іменник чоловічого роду хутро діал. Орфографічний словник української мови
- випороток — -тка, ч. Недоношене маля тварини, що його виймають із тіла убитої або загиблої матері. || Хутро цього маляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випороток — ВИ́ПОРОТОК, тка, ч. Недоношене маля тварини, яке виймають з тіла убитої або загиблої матері; // Хутро цього маляти. Шапка з випоротків. Словник української мови в 11 томах