випорпувати

ВИПО́РПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПОРПАТИ, аю, аєш, док., розм., що.

1. Вигрібати яму, заглибину в ґрунті.

Борсук старанно випорпував нору у схилі, якраз під корінням могутньої смереки (із журн.);

Він [пес] давно вже, ще з весни, випорпав собі яму під коморою і залазить туди під час спеки (В. Гжицький).

2. Розгрібаючи, розгортаючи, дістати що-небудь.

– Мені стало цікаво, і я почав їх випорпувати, – розповідав щасливий господар. – Черепків там були сотні (з газ.);

Десь щось вкраде [цуценя], десь щось на смітті випорпає (Ю. Мельничук).