випотрошення

ВИ́ПОТРОШЕННЯ, я, с.

Дія за знач. ви́потрошити.

Нарешті завія втихомирилась, розгорнули дороги, і наші бідаки мали один день на полювання, випотрошення дичини і пакування додому (із журн.);

Сталеві захисні конструкції на вікнах першого поверху все ж не врятували квартиру від випотрошення місцевими крадіями (з газ.);

* Образно. У романі “Невеличка драма” знову виринає головна тема В. Підмогильного – “випотрошення” людини й життя від усякого глибшого змісту, глузду й краси (з навч. літ.).