виприскувати

ВИПРИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРИСКАТИ, аю, аєш, ВИ́ПРИСНУТИ, ну, неш, док.

1. що. Прискаючи, виливати яку-небудь рідину.

Він набирає його [гасу] якнайбільше собі в рот і потім з усієї сили виприскує на вогонь (А. Шиян);

Молюск каурі зустрічає хижаків хмарою отруйної кислоти, яку виприскує в очі морським рибам (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Ми звільняємо емоції – випускаємо їх, виприскуємо те, що є всередині, на навколишній світ (із журн.);

* У порівн. Він [Єрусалим] те місто, що має зруйноване бути, в ньому повно насильства: як виприскує воду свою джерело, так виприскує він своє зло (Біблія. Пер. І. Огієнка).

2. тільки випри́скувати, ви́приснути. Несподівано випадати звідкись, вислизати; випорскувати.

Жовтий олівець виприскує з пальців і з дзвінким дренькотом котиться під ноги князеві (В. Винниченко);

Коні весь час спотикалися, з-під ніг виприскувало каміння і з шумом летіло вниз (В. Малик);

Недбало впихали [члени команди] ящики в залізні руки кранів, ящики виприскували ще в повітрі, падали вниз, розбивалися об бетон причалу (П. Загребельний);

Кухоль виприснув до ніг, неначе від удару (П. Грабовський);

// Прискаючи, виливатися (про рідину).

Вода виприскувала з правого боку [храму] (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Від великої образи у дівчинки виприснули сльози з очей (із журн.).

3. тільки випри́скувати, ви́приснути. Швидко вибігати звідкись.

З хати одне за одним виприскували, як порох, босоногi дітлахи й стовплювались навколо неї [Катерини] (Є. Гуцало);

// перев. док. Швидко і спритно вискакувати, вибиратися звідки-небудь.

Він .. переступив на два кроки, заміряючись її [Тосю] обняти, але вона .. вивернулась і, виприснувши, подражнила його язиком (М. Івченко);

– Х-х-ц-ссс, – засичав люто Свирид, виприснув з-під Костевої п'ятірні й метнувся до дровітні (Микита Чернявський).