1. Словник української мови у 20 томах

випрямляч

ВИПРЯМЛЯ́Ч, а́, ч.

Пристрій, признач. для перетворення змінного електричного струму на постійний.

Такий напівпровідник, як закис міді, відомий тим, що з нього виготовляють міднозакисні випрямлячі та фотоелементи (з наук.-попул. літ.);

Випрямлячі використовуються у блоках живлення радіоелектронних пристроїв для перетворення змінної напруги на постійну (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випрямляч — випрямля́ч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. випрямляч — -а, ч., ел. Пристрій, призначений для перетворення змінного електричного струму на постійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випрямляч — ВИПРЯМЛЯ́Ч, а́, ч., ел. Пристрій, призначений для перетворення змінного електричного струму на постійний. Такий напівпровідник, як закис міді, відомий тим, що з нього виготовляють міднозакисні випрямлячі та фотоелементи (Наука.., 2, 1958, 8). Словник української мови в 11 томах