випік
ВИ́ПІК, у, ч.
1. Випечений, спечений виріб.
Дивиться Левко на хлібину, яка золотими краплинками іскриться проти місяця. Це так ловко його мати уміє жовтком помастити свіжий випік (М. Стельмах).
2. перев. мн., рідко. Червоні плями на обличчі (від злості, хвилювання і т. ін.).
Тільки червоні випіки рум'янцю на її смаглюватих щоках свідчили про невтишні бурі, які бушували в Лялинім серці (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- випік — ви́пік іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- випік — -у, ч. Випечений, спечений виріб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випік — ВИ́ПІК, у, ч. Випечений, спечений виріб. Дивиться Левко на хлібину, яка золотими краплинками іскриться проти місяця. Це так ловко його мати уміє жовтком помастити свіжий випік (Стельмах, Хліб.., 1959, 573). Словник української мови в 11 томах