1. Словник української мови у 20 томах

вирачковувати

ВИРАЧКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́РАЧКУВАТИ, ую, уєш, док., розм.

1. Вилазити рачки звідки-небудь, кудись.

У скупім передранковім світанні гетьман ледве побачив, як вирачковував той [чоловік] з тісного запічка (Іван Ле);

З хати, двері в яку були прочинені, вирачкувало замурзане по самісінькі вуха дитинча (М. Олійник);

Вирачкував [Караїмович] на мiсток, через нього перестрибували, падали [реєстровці] (В. Чемерис).

2. тільки док., що. Облазити рачки що-небудь.

Як упущу починок і нема нікого... Іноді всю хату вирачкую (Сл. Гр.);

Щоб замазати клеєм стики ламінату, майстрам довелося добре вирачкувати підлогу (з Інтернету).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирачковувати — вирачко́вувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вирачковувати — -ую, -уєш, недок., вирачкувати, -ую, -уєш, док., розм. 1》 неперех. Вилазити рачки звідки-небудь, кудись. 2》 тільки док., перех. Облазити рачки що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вирачковувати — див. лізти; повзти Словник синонімів Вусика
  4. вирачковувати — ВИБИРА́ТИСЯ (з труднощами, переборюючи перешкоди, виходити чи виїжджати з тісного, небезпечного або незручного місця), ВИБИВА́ТИСЯ, ВИДОБУВА́ТИСЯ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИЛІЗА́ТИ, ДІСТАВА́ТИСЯ рідше; ВИРИВА́ТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
  5. вирачковувати — ВИРАЧКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́РАЧКУВАТИ, ую, уєш, док., розм. 1. неперех. Вилазити рачки звідки-небудь, кудись. У скупім передранковім світанні гетьман ледве побачив, як вирачковував той [чоловік] з тісного запічка (Ле, Наливайко, 1957, 320)... Словник української мови в 11 томах