1. Словник української мови у 20 томах

виригнути

ВИ́РИГНУТИ, ну, неш, док., що, розм.

Однокр. до вирига́ти.

Вилетіли нагору, гриф і питається: – Чого це ти мені такого доброго дав аж наприкінці? Котигорошко й показав на свою ногу: – От чого, – каже. Тоді гриф виригнув литку, полетів і приніс цілющої води (з казки);

Імператор Генріх і папа Урбан йшли один проти одного, .. папа посилав своїх єпископів і графів, один сидів десь у Латеранськім палаці, збудованому на тому місці, де імператор Нерон виригнув з себе жабу (П. Загребельний);

Я востаннє виригнув воду й застогнав. Дрож пройшов по тілі, і я спробував сісти (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виригнути — ви́ригнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виригнути — -ну, -неш, док. Однокр. до виригати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виригнути — ВИ́РИГНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до вирига́ти. Вилетіли нагору, гриф і питається: — Чого це ти мені такого доброго дав аж наприкінці? Котигорошко й показав на свою ногу: — От чого, — каже. Тоді гриф виригнув литку, полетів і приніс зцілющої води (Укр.. казки, 1951, 104). Словник української мови в 11 томах