1. Словник української мови у 20 томах

вирізняти

ВИРІЗНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́РІЗНИТИ, ню, ниш, док., кого, що.

Виділяти кого-, що-небудь, робити помітним серед інших.

Тіні різкі вирізняють балкони, тонкі балюстради (Леся Українка);

Сміливе, творче використання українського народнопісенного елементу вирізняє оперу К. Данькевича “Богдан Хмельницький” (із журн.);

// Виділяти, помічати когось за якими-небудь ознаками.

Якщо людину вирізняє з натовпу лише її одяг, вона щохвилини може втратити свою перевагу (В. Дрозд);

Що ж до горян, то Іван завжди міг вирізнити їх з-поміж інших людей (П. Колесник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирізняти — вирізня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вирізняти — Виокремлювати, виділяти; (з багатьох) розрізняти, пізнавати. Словник синонімів Караванського
  3. вирізняти — -яю, -яєш, недок., вирізнити, -ню, -ниш, док., перех. Виокремлювати кого-, що-небудь, робити помітним серед інших. || Розрізняти, помічати за якими-небудь ознаками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вирізняти — ВИДІЛЯ́ТИ (зосереджувати увагу на комусь-чомусь, робити помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИ, УВИРА́ЗНЮВАТИ, ВИПИНА́ТИ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИ рідше; ВІДТІ́НЮВАТИ, ВІДТІНЯ́ТИ (робити помітнішим, виразнішим що-небудь). — Док. Словник синонімів української мови
  5. вирізняти — ВИРІЗНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́РІЗНИТИ, ню, ниш, док., перех. Виділяти кого-, що-небудь, робити помітним серед інших. Тіні різкі вирізняють балкони, тонкі балюстради (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  6. вирізняти — Вирізняти, -няю, -єш сов. в. вирізнити, -ню, -ниш, гл. Отличать, отличить отъ другихъ. Словник української мови Грінченка