вискік

ВИ́СКІК, скоку, ч.

1. Жвавий, енергійний стрибок.

Заєць проповзав майже перед самим носом, ти перехопив рушницю.., ждав повільного його вискоку (Є. Пашковський);

Легкоатлет, крім усього іншого, повинен уміти виконувати метання ядра, а також штовхання ядра з вискоку (з навч. літ.).

2. перен. Учинок, що суперечить загальноприйнятим нормам поведінки.

Сотник був м'якого серця й на вискоки молоді дививсь крізь пальці. Найбільше ремствував Касян, що сотник псує тих шибайголів і не дає їх вивести на добрих козаків (А. Чайковський);

Вистачило одного хуліганського вискоку Мартинчука, як і авторитет церкви, і релігійні традиції народу стали раптом умовними речами! (Ірина Вільде).

◇ (1) З ви́скоком (з ви́стрибом, з ви́бриком):

а) вискакуючи або вибрикуючи.

Молодий Дудін-Левченко вхопив за руку Радюка й повів в покої. За ними юрбою, з вискоком, трохи не з вибриком, пішли молоді гості на парадовий прихід з улиці (І. Нечуй-Левицький);

Собака з вистрибом майже насідає йому [лисові] на хвоста (Є. Пашковський);

б) (перен.) охоче, з радістю, не вагаючись, із великим задоволенням; залюбки.

Клим – чоловік неабиякий. За його [нього] кожна дівчина піде з вибриком (І. Нечуй-Левицький);

Молодших не треба було умовляти, їм тільки скажи, що збирається гурт, щоб поспівати, – з вискоком побіжать (В. Речмедін);

– Гляди, вже скоро й заміж віддамо. – О, коли це буде, – махнула [Христина] рукою і почервоніла. – Тільки старости на поріг, то з вистрибом помчиш, – обізвався Левко (М. Стельмах).